Паяц ковпак всім натягнув на вуха,
Аж так, що очі люду вже закрив!
Щоб той не бачив правду і не слухав,
І рот закриють, щоб не говорив.
Уже не смішно! Та не всі збагнули,
Що з кожним днем нестерпніше стає.
Все підім’яли і усіх нагнули,
По суті – автократія вже є!
Одних засудять, інших залякають,
Когось підкуплять, а когось уб’ють.
Межі цинізму слуги ці не знають,
Державу нищать і розпродають.
Одразу слуги стали хазяями
І топчуть все брудними чобітьми.
Не криючись, знущаються над нами
Хіба би сміли, були б ми людьми?
Та нарікати нам нема на кого,
Охлократія вкотре править бал.
Обрали ду́рні президентом того,
Хто втюхав їм паршивий серіал.
Він пісюном зіграв на піаніно,
На сцені прямо, скинувши штани…
Це біль, ганьба і сором України...
Спаси нас Боже та оборони!
21. 09. 2021 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925816
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2021
автор: Мирослав Вересюк