«Поезію не творять і не пишуть —
поезію, як силу, віддають!»
О. Довгий.
І
Сила у слові.
І ліки у ньому теж.
Скільки любові
посієш, скільки пожнеш?
Літер врожаєм
щедро з нужденним ділись.
За небокраєм
тобі воздасться колись.
Серце не камінь, –
слово гостріше ножа.
Чуєте: «Амень…» –
німа помирає душа…
ІІ
Думку до краплі спраглим віддай, нехай п’ють.
Знайдуть у ві́рші собі та душі порятунок.
Може таємну збагнеш поезії суть:
що виліковує, то і вбиває, мов трунок.
Шлях через терни пробий до своєї мети.
Та читача не веди й не введи ув оману.
З’єднує слово, а ще – спопеляє мости,
легко заводить в імлу і виводить з туману.
08.05.21р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925845
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2021
автор: Микола Соболь