Думки рвуться в простір, лоскочуть улежаний мозок.
Податливі, ніжні проткнули пустоти мрій.
Чи визріють в плід, чи загинуть утяті морозом?
Не вписані в простір, не вковані в ритми слів.
Мелодії тиша шикує на нотному стані.
Емоції паводком спали. Ввійшла в береги.
Налиті достиглі горіхи нечутно упали,
Комусь для поживи, комусь для краси і снаги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925853
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2021
автор: Пісаренчиха