Сховалося сонце за вечір,
Здаля засинів рідний гай.
Природа прості мовить речі:
Вслухайся, закони вивчай!
Як холод торкає за плечі,
Накинь оксамитову шаль.
І дихай, вдихай, як малеча.
Повітря цілюще ковтай.
Воно настоялось на травах,
На стиглій суниці, дощах.
І липою пахне отава,
В тим’яно-грибових кущах.
Тут вітер говорить про щастя,
Про волю, життя і любов.
І в гніздах сидять дитинчата,
Птахів,що не знають оков.
Тож виростуть Птахами Волі.
До тебе літатимуть в снах.
Скажи, хіба в чистому полі
Буває закований птах?
Трава шурхотить...
Мудрі змії легенди шепочуть століть?
О ні! Голос тисячоліття
Шифрує шипіння земні.
Як добре почути Природу,
Відкриється світ Таїни!
Цей Дар, слава Скіфського Роду,
І Магія Сил огорне!
Символіка скрізь предковічна.
Кургани, що час не змете.
У скалах сховались опали.
І Баби від скіфів стоять.
Послухайте, ви, коновали!
Не дам я Святе плюндрувать!
Почуйте ви подих Природи,
Як голосу не розібрать.
Бо дасть вам такі нагороди,
Що будете довго конать!
Послухайте голос Природи,
Природа не здатна мовчать.
Якого ви племені-роду?
Природа – це Божа печать!
А скільки втаїла секретів,
А скільки ще треба вивчать!
Не вистачить пісні куплетів,
Не стане і слів описать.
Прошу, не руйнуйте ви Всесвіт!
Щоб відповідь нам не держать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925916
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2021
автор: fialka@