В моїй душі і сонце світить ясно,
І місяця є блиск і спів пташок,
Глибокий світ - наскільки ж це прекрасно!
Малюнок має кожний там куток.
Там є весняні пахощі від цвіту,
Й бутони ще небачених квіток,
Безмежний космос, доступ до орбіти,
А ще простий, звичайний наш садок.
Лягаю спати - там картина ночі,
Я серед зір шукаю рідний гороскоп,
А ранком лиш відкрию свої зелені очі,
Нового дня вирує ясний калейдоскоп.
Гуляю степом, - казка малюється в уяві,
Далеко з свого "дому" до неї я втечу,
Можливо там кохання знайду таке ласкаве,
Чи котика маленького до себе пригорну.
Я добрий світ інакший давно пізнала тихо,
Втікати від злих думів туди бажаю йти,
Художником для мене душа ставала з лихом ,
Без нього не зуміли б до істини дійти.
Душа - моє натхнення, всі кольорові фарби,
Із серцем стали разом митцями і майстрами,
Нехай для когось дивно, можливо не примітно,
Для мене ж ці малюнки є вічними з роками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925927
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2021
автор: Вікторія Павлюк