Із хмарками наввипередки бігла
Я через луг до лісу, що виднівсь,
І опинилась у його обіймах.
Заворожив мене осінній ліс.
Ось дуб, давно знайомий, кучерявий,
Ба, старість і на нього насіда.
Берізок гурт стоїть у мене справа,
Листочки їх на сонці, мов слюда.
Несміло посміхаються ожини,
Одягнені у сині вже вінки,
Близенько підступають до стежини
На ніжках і колючих, і тонких.
Наліво – молодесенькі дубочки
Листатим гіллям радо обнялись.
Чи не того старого це синочки,
Адже їх не було отут колись.
Спинився погляд на кущі калини.
На сонці гріє ягідки свої.
Десь журавлине «кру» журливе лине –
Понесли літо птахи на крилі.
19.09.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925993
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2021
автор: Ганна Верес