[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iIIfOmswcHY[/youtube]
Холодна осінь ця і непривітна,
Скупа на подарунки і тепло.
Моя ж душа чутлива і тендітна,
В надії, щоб ще сонце припекло.
А мрії ці всі виткані з туману,
І з сонячним промінням не в ладу.
Ховається від сонця він старанно,
Та я назустріч сонцю все ж іду.
Не спить вже осінь, тихо не дрімає,
Лаштує навкруги на свій вже лад.
Вона комусь дарує, чи ламає,
Веде у зиму всіх нас наугад.
І ми сумуєм за коротким літом,
За тим теплом, що так бракує нам.
Але в душі квітує самоцвітом,
Де ми колись сховали тепло там.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926032
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2021
автор: Н-А-Д-І-Я