Оксамитовий вересень тішить,
Він дарує своє нам тепло.
Іще листя не скинули вишні
І трояндове квітне стебло.
Позолотою фарби лягають,
Білі хмари у небі пливуть.
Сонця промені ніжо торкають,
Журавлів проводжаючи в путь.
А в дворі у червонім намисті,
Посміхнулась калина мені.
І листочки вишнево - барвисті,
Наче вишиті на полотні...
Осінь... Вересень... Бабине літо...
А за ними прийдуть холоди.
Сльози дощик свої буде лити,
Залишаючи мокрі сліди.
Автор Тетяна Горобець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926045
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2021
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)