Метелик Каву полюбив,
Чи закохався навіть…
Нічого іншого не пив,
Щоб почуттів не ранить.
Та Кави він не скуштував,
Хоч часто й любувався,
Життя даремно змарнував,
Бо з нею не побрався…
Крилом до себе пригортав
Літаючи над нею,
Та якби палко не кохав,
Не стати їм сім’єю…
Він свято вірив у тепло,
Що з ароматом терпким,
Для неї залишив й стебло –
Став експонатом стертим…
Та Кава – це чиясь любов,
Що відає, напевно,
Кому судилось гріти кров,
А хто літав й даремно…
Ото ж пильнуймо у житті,
Щоб так не закохатись,
Зациклившись на почутті,
Життя свого зрікатись …
Метелик Каву полюбив,
Кохав би ще й донині,
Та вона випита давно –
А він лиш на світлині…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
24.09.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926057
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2021
автор: Lilafea