Цю нитку днів без спину й снів
Пряде спонтанно Вічність-пряля.
Вдихає Всесвіт її спів.
Чого в нім більше: втіхи? жалю?
Без збою абриси сфер-кіл
Уперто креслить веретено.
Тим рухом ставлено на кін
Буття, що є й було до мене.
Віки куделею кружляв
У висі вітровій думливий,
Аж поки випадком пиля
Припало ( обране?)до дива.
Хто знає, скільки ще часу
Захоче втримувати нитка.
Лиш бути— щастя справжня суть,
Хоч ми картаєм долю зрідка…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926111
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2021
автор: Valentyna_S