Чи знали зорі, що кохаєм?...
Чи місяць відчував тепло долонь,
як сяйво розсипав над гаєм,
де гріли поцілунки як вогонь?...
Мабуть, що знав, бо шкірив зуби...
Крізь зелен-віти тихо споглядав.
А ми кохалися до згуби…
Пестливо вітер пісню нам співав…
Слова, як трунок... Муза з серця...
Мелодія лилася крізь тіла…
З любов'ю струн, акордом терцій,
під купол неба стогоном неслась…
А звідти, рясни́м зорепадом,
злітали мрії… падали в траву…
Від них той слід в душі свічадом,
палахкотить і досі, мов в раю.
25.09.2021
Л. Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926159
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2021
автор: Любов Таборовець