Метелик літає висóко —
Зливаються блиски потоком,
Спускається вниз по потребі,
В яскраво-блакитному небі.
Тремтять позолочені крила —
Управні, легкі, як вітрила, —
Крізь простір глибокий та синій,
Мов човен казковий, в тремтінні.
Цілує квітки в насолоді —
Радіє такій нагороді!
Пливе безтурботно, бо знає —
Життя його швидко минає…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926179
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2021
автор: Lana P.