Загадкова дівчина туманна,
Громовиця неба, як печаль,
Яблукам малює вже рум'яна,
Під дерева стелячи вуаль.
І трясе із вітром-побратимом
Ліхтарі і шибу та й одну
Яблуню нахилену за тином,
Ніби мою душу відо сну.
Врожаї на ярмарку потягне,
Об каміння ноги, ноги б'є,
Впала, а руки ніхто не тягне,
Неврожай на людяність лиш є...
Олександр Кармишев
26.09.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926257
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2021
автор: Oleksandr Karmyshev