Тиша.
Така безмежна і страшна.
Зникла
Примара, й далі йде життя.
Видко,
Як вдалині зринає день.
Бридко,
Не заспіваєш більш пісень.
Як ти
Посміла знов збудити час?
Грати
Реальність заново спая.
Далі
Забудь ці дії і чуття.
Мало,
Але не твоє - не чіпай.
Тихо
По колу котиться любов.
Тільки
Мина злиденних і потвор.
Зовсім
Нема жалю, а чи вини.
Тише,
Замкни мене і збережи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926359
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2021
автор: Альона Свиста