Оце так осінь! Мов копчена риба,
Обвітрює завзято разом з пивом.
От-от дощі знесуть мою садибу...
Калинове намисто просто диво.
Буває у дощах єство своє ховає --
Таке спокусливе,таке звабливе...
І хай собі. В печі вогонь палає
І все єство мурличе:"Я щасливий".
А на столі шматок добрячий сала
І, мов сльоза, карафка самогону.
Все натуральна українська страва
Без всяких там шарлоток з-за кордону.
До біса все -- глінтвейн, отруйні суші!
Цибулька ближче з часничком у парі.
Немов павук, облутав грішні душі --
Надійно діють вишукані чари.
А ще гармонь співуча на додачу,
Вареничків гарячих півмакітри.
І хай та осінь вірусами плаче --
Все по цимбалах -- є ще більше літра!
Джерело натхнення:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926059
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926459
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2021
автор: Mikl47