…Лиш просто бути... Лиш просто - бути -
Злегка по краю життя сковзнути,
Попасти в небо, вплестися в звуки -
Чи кинуть камінь в гладінь блакитну -
Туди, де поруч латаття квітне..
Напевне, хвилі сягнуть спокути
І злинуть скоро в той вир завітний
На дні цієї стрімкої річки,
Що в море вплине - хоч невеличке ..
До океану стече з водою,
Коли не стане нас із тобою..
Візьмеш камінчик - успій шепнути
Про все далеке і незабуте..
Тихенько нишком скажи до нього
Про свої мрії , про свого Бога,
Про насолоди твої і жа́хи
Про все, що важко переказати..
Про терпкий запах, про легкий дотик
Про літній ранок , про стиглі роси
Про теплу ковдру. Про мами руки -
Про все хороше і незабутнє..
Про перламутри світіння ночі,
Про ті тумани - такі молочні..
Про те, що ніжні в осонні трави,
Як в літній спеці - все золотаве
Про захід сонця - весь у загравах..
Отож, як в руки береш камінчик
І кинеш в воду - то знай, віднині –
Він може стати трішки магічним –
І десь на тайнім своєму диску
Все світле в тобі запише Вічність...
І ти не бійся, що тільки вітер шепоче листом
Сухим привітом до твого світу
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926470
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2021
автор: Irкina