Тримає меч – рожевий абрикос,
Сидять пташки зі зброєю в руках
І бережуть з Марією від гроз
Оте вікно, відблиснуте в мечах.
Цвіте по рот смутнезний чоловік
Із ралом, перекованим з меча,
Квітує в полі вже не перший рік,
і жінка за вікном в його очах.
Тече з очей зерно, зерно, зерно.
Куди пливти – земля на те й земля.
Куди втекти – вікно на те й вікно,
Щоб він йому обличчя підставляв.
Цвітуть мечі, пташки, вікно, вона,
А він шепоче їхні імена.
© Ірина Мостепан (Мельник)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926527
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2021
автор: Ірина Мостепан (Мельник)