Проза- Петро Кухарчук, поезія- Леся Утриско
Палає переддень! А завтра спопелятимеш жертовний камінь в порох очманіння?
Співай! Встигай надихатися хмелем! Не намагайся каструвати осінь, ховаючи по закутках жалю своє осердя!
Поради легко роздають он ті, що лише біля тебе, а не з тобою! Проте не видиш ти тепер обабіч себе…
І вкотре оп’янілий вечір спрагло п’є холодні роси разом з тобою, без прагнення змінити себе в собі…
Повір! У нього, як і в кожного із нас йде боротьба між тим ким бути й з ким? А нині місяць оголює у нас жалість і прозріння…
– Місяцю! А як у людей? Що в житті що перемагає? Жалість чи логічність? – запитав вечір вересневій…
Серпастий усміхнувся і відповів, – перемагають завжди ті емоції, які людина вирощує в собі удвох, розумієш?..
Удвох!!!
16.09.2020
Петро Кухарчук
Космея
#світлина©ПетроКухарчук 11.09.2021
Розкажи, стоголосий місяцю,
Не ховайся між хмарок-приблуд -
У розлук, де нема більше місця?
Також місця нема для облуд?
Може вчора, а може завтра,
Ну а може у гріх-переддень
Спопелиться жертовна ватра,
Зажевріє любовний день.
Не закутуйся в жаль та острах,
Хмелю випий - розради крик,
Знаю - боляче, надто гостро,
Спраглий вечір - туманний лик.
Чом не бачиш свої дороги
І людським не даєш надій,
Випий з росами всі тривоги,
В них прозріння смакуй напій.
А я знову спитаю в місяця,
Забажаю його порад -
Чом удвох нам немає місця?
Чом не пише людських балад?..
#лесяутрисковоробець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926532
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2021
автор: Леся Утриско