Земле, впокой грішне тіло,
душу прийми, Всевишній,
гріх відпусти колишній…
Сильніше щоб не боліло.
Витри з лиця мого сльози.
Вітре, не плач за мною,
небо реве грозою
та косми рвуть верболози…
Тяжкий у провини камінь.
Вибач, Творець-Спаситель,
в свою впусти обитель…
Час прийшов і мені. Амень.
24.05.21р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926550
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2021
автор: Микола Соболь