Так весело кидатися камінням.
В сусіда, в воду, в обміль глибини.
Воно летить спочатку, як пташина.
І Богом себе бачиш. Чуття дивне.
А падає, немає в тім вини.
Так весело кидатися камінням.
Поталанить, в цей часовий портал
Пройти обряд тягучий омовіння,
Зібрати все розкидане з прозрінням,
Що існував, а жити й не почав?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926556
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2021
автор: Пісаренчиха