Тебе ховав у сутінках туман,
Стирав сміливо незабутні роки,
А я читала трепетний роман
І чула віддалялись твої кроки
Було в житті, а може й не було
Та згадка сколихнула до глибинки
І найрідніше дороге чоло
Так чітко відобразило хвилинки
Похмурий погляд і сльоза в очах
Десь там в куточку тихо заховалась,
Як ніби в опустошених ночах
Зі мною назавжди вона змагалась
Тягнулася чутливо так рука,
Щоб неповторні миті воскресити
І не могла змиритися душа,
Щоб почуття назавжди відпустити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926638
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2021
автор: Наталі Косенко - Пурик