Цариною йшов звечора туман.
Ховав пейзажі осені довкола.
Вже клен приміряв золотий жупан,
засі́яли озиминою лан…
І висріблив холодний ранок поле.
До вирію зібралися граки.
Спустілими стоять лелечі гнізда.
І ніби плачуть, падають зірки
і зимним сумом віє від ріки…
І на порозі мнеться осінь пізня.
01.10.21р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926731
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2021
автор: Микола Соболь