Невинні ромашки загублені в полі,
Духмяний віночок нездійснених мрій.
Попали під жорна жорстокої долі,
Заплетені в коло невтішних подій.
Вони проростали під небом на полі
В яскравому світлі липневого дня,
Але їх зірвали, жбурнули додолу,
Отак для утіхи, на смерть, навмання.
Лежать білі квіти в небес під ногами,
Зів'яли під сонцем тонкі пелюстки,
А так би зростали на волі віками
Та тішили око цвітінням своїм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926753
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2021
автор: Олег Крушельницький