Де ти був, коли вітри хололи душу?
Де ти був, коли нестерпно треба?
Де ти був, тебе питати мушу,
Коли навпіл розривало моє небо?
Де ти був, коли гроза і злива
Лила із намулом на обличчя?
Коли була безкінечно несмілива,
Коли рік минав, немов сторіччя?
А ти був завжди зі мною поруч,
Навіть, коли відстань не мала.
Завжди біг мені одній напоміч,
Коли ноша була не важка.
Ти приходив сам, без зарікань,
Забував про власне і чуже.
І не чути було тих дурних питань,
Що лунали з інших вуст уже.
Взимку відчувала поруч літо,
Дарував турботу і надійність.
Це ще треба вміти так любити.
Це і є та чоловіча зрілість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926922
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2021
автор: Надія Малишенко