минає день і ніч
не відпускає
п’ю з тої чаші, а вона вщерть повна
чужі нейронні хащі
нема краю
погорду розмололи в порох жорна
я знову пил
хотіла заховатись
хіхікнути
хто там в тобі, глисти/мікроби
чи стане сил
цей плац колись здолати
свою в майбутнє віднайти дорогу
стежину, що згубилася в траві
і втішить п’яти ніжністю землі?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927002
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2021
автор: Пісаренчиха