***

вони  могли  б  ходити  по  воді
в  затопленнім  підвалі  поверхівки.
збирати"рубік",  гіржики,  платівки.
і  уявляти  розвиток  подій,  
допоки  це  можливо  із  вікна...
де  затишок  фіранок  -  аж  на  дотик,  
без  рацій  та  інфрачервоних  оптик.
де  ладанка  не  знає,  що  війна.
а  просто  є.
від  обстрілу.
від  втоми.
щоб  люди  поверталися  додому.
робили  промінади  і  дітей.
спонтанно.
ну  а  далі  як  піде...
...  вони  могли  би...
кілька  вікон  тому.
а  небо  сіль  життями  роздає.
та  вряд  чи  баче  
не  чуже  -  своє...

...бо  плаче...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927080
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2021
автор: Циганова Наталія