Черпаю силу ложкою із каші,
бо відчуваю: зелень шелестить,
а, як порожня у Феміди чаша
охоплює ще дужчий апетит.
Не хабарі, – гуманітарна поміч.
Не вірите? Їй Богу. Не брешу!
Історію хай пише Антонович.
Мовчи. За сьогодення ні шу-шу.
Є нюх у чинодралів до бюджету,
як тільки рило всуне, все – діра.
Дивися, розставляє як лабети…
Злодюги у законі – дітвора.
Державі служить кожен, як уміє.
Зарплата в нас середня все одно.
Ввімкнув новина! Що це? Mama mia!
«Народні слуги» знов пробили дно.
04.06.21р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927201
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2021
автор: Микола Соболь