Задивилась осінь
У люстерко наче
У плесо ставочка,
Вроду свою бачить.
Кучері вербички,
Що жовтими стали,
Котра має звичку
Схилити над ставом.
Ягідки калини,
Неначе намисто,
Яке у долині
Сяє променисто.
І гриби маслята
Під зелен-сосною
Просять їх збирати
Мене із тобою.
Й ниточку сріблясту
Бабиного літа
Видно як гойдає
Вже осінній вітер.
Чарівне люстерко -
Ставкова водиця,
Все у ньому видно
Нашій чарівниці,
Художниці знаній,
Вправній господині,
Незрівняній дивній
Осені багряній.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927203
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2021
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський