Вкрилися намистом
бузинові шати –
в хаті б’є Пречистій
у тривозі мати.
Си́віє волосся
від новин з війною.
І збирає сльози
вечір з бузиною:
- Це чекання – хрест мій
на плечах старечих.
Як же важко, сестро,
у самотній вечір…
Де ж синочок-лицар?
Як він, наш солдатик?
Скільки літ не спиться:
ой, хоч би діждати…
- Не печалься добра,
люба господине,
вправний та хоробрий
хлопчик наш єдиний.
Почекай ще трохи,
день лічімо кожен.
Прийде перемога –
з нами сила Божа!
Повернути сина
до сім’ї й любові
молить Україна
Материнським словом.
Стогнуть серце й віти:
- Вийди цілим з бою…
Там, в дитині, світ їх –
мами з бузиною…
/Картина художника Олексадра Мицника «У городі бузина.»/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927220
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2021
автор: Білоозерянська Чайка