отрута сповіді розлущить серця кригу_
напівзабутим, що тримають свічку,
обличчями світитися не личить
вбиваючи замовчану інтригу_
>
серп місяця роздер налиту хмару_
змій кільцями спіралі по хребту_
густій сльозі - на нитку золоту,
вустам, зів’ялим від молитви жару, -
руки блідої цілувати сніг_
>
в останній грі ніхто не переміг_
розтане ніч, світанок спалить душі_
сліди тіней - на дзеркало калюжі,
осінньої слюди на тло вуаль_
>
байдужістю очищена печаль_
завмер дошкульний маятник вагання_
мить перша / сну провалля / мить остання_
чортів та янголів зрадлива одностайність
сумлінно вплетена в гармонію мовчань_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927265
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2021
автор: Ки Ба 1