А небо падає в осінь
І золотавить хмаринки
Яскраво-жовтою просіддю
Із переливом бурштиновим.
Сумує, падає мокрими,
Що скоро стануть сніжинками,
Сльозами відчаю, босая
Ступає в холод калинами.
Ступає різними барвами,
Святкує, ніби салютами,
Святковий килим стеляючи
У кожен вранішній двір.
А небо падає фарбами,
Чекає сутінкі лютії,
Засне зі снігом найпершим,
Як незавершений твір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927485
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2021
автор: Володимир Науменко