***
Відбитки, відбитки, відбитки облич
на плитах, заземлених цвинтарних плитах.
Їх не воскресити — хоч клич, хоч не клич —
таблички і написи: все пережито.
В твоїм усвідомленні стрій поколінь.
Ступали, можливо, і тут.І деінде.
І кожен із нас — це минулого тінь.
Без кожного з нас — і майбутнє не зійде.
Така невибаглива роль у бутті:
заходиш у двері — виходиш у другі.
А потім — дві дати. Настільки прості,
що думи гамуєш свої недолугі!
І враз обпікає хвилинна печаль.
Аж тіло гойднуло, мов човен приливом.
Повільно з беріз опадає вуаль.
Та швидко, як швидко минає хвилина!
Блукаєш очима у тиші. В руці
затисла цукерки і печиво кволо.
З оградки знялася юрба горобців…
Листочок зірвався — додолу, додолу.
жовтень 2021
фото авторське
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927508
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2021
автор: Надія Позняк