[b]РОЗЧАРУВАННЯ[/b]
Наші чуття – лиш спахали свавілля
Уяви хворої, в зорінні сяйва флірт
Тваринного єства. Вище засилля
Хіті, освяченій в сполуку “родовід”.
Розбите скло – розпечене вугілля.
Над ним із раю лиш обдертий цвіт
Вже снігом падає – незваренеє зілля
На мій незграбно в іскри сталий слід.
Любов – примара й вигадка сумління,
Сумнівна як життя, як наш уявний світ.
Вогонь у крові – згусток рани з тління
І ти, як ніж її – гарячий мертвий лід.
І я – як злочин, що чека розтління,
Десь і колись. У всіх свій клятий міт,
Захований у щастя – страчене весілля
З мари́ у марноту. А поцілунок – зблід.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]10 жовтня 2021 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927585
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2021
автор: Гай-Нижник Павло