Я себе в ній буває гублю,
В нічній тиші, що сковує душу...
Не чекаю до себе жалю,
З моря сліз вибираюсь на сушу.
Поринаю з надією в сон,
Що лікує печалі й тривоги.
Вранці знову тримаю фасон -
Демонструю тріумф перемоги.
Бо життя - це завжди боротьба
Світла й темряви, радості й горя.
Ще й вирує мінлива юрба,
Наче хвилі бурхливого моря.
Подолавши щоденні спокуси,
Я шукаю на небі зорю.
Суєти комарині укуси
Забуваю - в коханні горю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927636
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2021
автор: Finist