Намалюю Вас білим по білому,
Щоб відтінками лише стиралися
Чарівні загадковими хвилями
Тіла лінії перепліталися.
Зосереджу увагу на постаті
У примарних навіяних сутінках,
Та загладжу штрихи білим просто ті,
Де здавались Ви менше розкутими.
Затоную я пудровим кольором
Дивні тіла замріяні вигини,
Залишивши солодке прозорим, а
Найсолодше - сірішими, вигідно...
Намалюю останніми барвами
Вашу усмішку... Так, лише контурно,
Бо замажу, боюсь, лише фарбами
Таку чисту красу недоторкану.
Намалюю Вас білим по білому,
Щоб відтінками лише відчулася
Та краса загадковими хвилями,
Що у серце вражає, незчулося.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927706
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2021
автор: Володимир Науменко