Йду на захід сонця у надвечір'я
Там де із небом зійшлася земля.
Вечірня зоря веде на подвір'я
В Отчий дім там де народилась я.
Біля воріт зустрічає калина
Немов мати із далеких доріг.
Заріс мій рай і в споришах стежина
Шукаю свою весну з юних літ.
Я люблю, як цвіте білим цвітом сад
Красуня вишня квітне навесні.
Вже зазолотів багрянцем Листопад
Чую колискову мами у сні.
Я знайду наосліп дорогу додому
В темну ніч заяснію, як зоря.
Cтрункі ясени в листі золотому
Кличуть до себе як мати земля.
О , як пахне сад сочними плодами!
Яблука, грушки, сливи й виноград.
Вгощають щедро немов руки мами
Холодно, йдуть дощі... вже листопад.
Стоїть рідна хата немов сирота
Жалить оголену душу кропива.
Давно немає батьків лиш висота
Обніме ,як мати голубка сива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927750
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2021
автор: Чайківчанка