передзима_ супокій голих кленів_
неопалимі вогкі кучугури_
ріллю, перемежовану зеленим,
притисли долу хмар складні скульптури_
>
бліді тіла та душі під арештом
в периметрах кадастрових квадратів
сезону довгих днів останні рештки
сіріють на полотнищах строкатих _
>
вгаває відголос тужавої осанни
старого пса, що стереже порожнє,
вглядаючись у вікон чорні рани
ще віддано_ та почасти вороже_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927783
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2021
автор: Ки Ба 1