Без цукру чай прогірклий, як життя.
Іду вперед із долею ми квити,
просіє час невдачі через сито,
лишиться тільки істина і я,
і згоїни від пройдених шляхів.
Земні дороги жалості не мають,
мені б ще трішки постояти скраю,
послухати великий хор птахів.
І можна сміло вирушати в путь.
За ніччю завжди наступає ранок.
Коли виходиш ген за межі рамок
тоді життя і розумієш суть.
11.10.21р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927822
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2021
автор: Микола Соболь