Трамвай торохтить по омитій бруківці назустріч світанку.
Позаду лишилася церква, стримилять в небеса купола.
Набір випадкових персон, недоречний, тісниться, як в танку.
В нім демони радо міняють обридлі до бісу тіла.
Шкода́ відпускати своїх, в новий рік чим прикрасиш ялинку.
Та зірвану квітку даруй, бо інакше втрачається зміст.
Збери нові іграшки страхів і злості. А ось і зупинка.
Трамвай, трішки Бог тим нещасним, що радо наповнюють вміст.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927829
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2021
автор: Пісаренчиха