Я хочу туди, де у росах стежки,
Де сади тяготіють від плоду,
Я хочу туди , щоб пройтись залюбки,
Й скуштувати джерельную воду.
Я хочу в той рай, де дитинство моє
Забавлялось в піску біля річки.
Там все рідне таке і знайоме, своє,
Кожен горбик, стежини , потічки.
Я лину в хатину, що сховалась в садках,
Де подвір'ячко в мальвах розквітло.
Материнське тепло , як промінчик в квітках...
Було затишно , світло, привітно.
Ще б раз пройтися рідними стежками
До мами ,на наш хутір , за селом,
Де пироги смачненькі із шкварками,
І вся родина за одним столом.
Я хочу в світ дитинства завітати,
Хоч трішки , на хвилиночку, на мить,
Коли живі іще бабуся,батько й мати...
Цей спогад гріє душу... і болить...
З курли журливим лине небесами,
Вмивається сльозами ,як дощем...
Живе той спогад в серці разом з нами,
Допоки ще на світі ми живем...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928306
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2021
автор: Калинонька