Мороз і сонечко, останній день жовтневий,
У глибині небесній — сяюча блакить,
В німій зажурі ро'нять листячко дерева
Й тихенько подих їх прощальний шелестить.
А сонечко вгорі так весело сміється,
Пускає зайчики в замерзлі калюжки',
Між очеретом у холоднім вже озе'рці,
Востаннє може, в рік цей, плавають качки.
Стою, мовчу біля віконця в теплій хаті,
Вицокує свій час годинник на стіні,
Струнка берізка жовтим пла'чем-листопадом,
Про щось сумне шепоче жалібно мені.
Вона така тендітна, юна, білокора,
Як давня юність зачарована моя,
Не плач, берізко, чуєш, пісню колискову
Зимові вітри принесли тобі здаля.
Вже скоро покривалом білим ніжно-ніжно
Сніги від холоду зігріють до весни,
А мудра Зимонька, красунечко-берізко,
Леліятиме твої спогади і сни.
2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928331
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2021
автор: Людмила Григорівна