в стерильному лахмітті cніжних риз,
з очима сповненими меду благодаті,
роздмухувач екзистенційних криз
рогату тінь ганяє по кімнаті_
>
завішене вікно у білий світ,
магнітом тягне прірва монітору,
гірких спокус лоскоче пустоцвіт ,
зачепиться за що уява хвора_
>
коли вже зірветься на вимучений крик,
перелякавши заспаних сусідів_
до скла холодного торкається язик,
дощ лущить шиби п’ятаками міді_
>
лоскоче скроні вінчик з будяка,
десь поміж них правічне слово блудить,
хто врешті вперше зрадить двійника
сухим, холодним поцілунком юди_
>
зрадлива рівнодія_ мінус-плюс_
соромний борг чекає на відплату _
дошкульних протилежностей союз,
двобій з собою на струні канату_
>
хімічний струс / колапс на дні півкуль_
системний збій / перетин синусоїд_
безмежний космос, що згорнувся в нуль,
налитий колос, зрізаний косою_
>
далекий голос / звалений колОс/
важке рівняння невідомих змінних_
_ дзвенячий дзен / воронячий хаос,
скупа сльоза / осміяна провина_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928385
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2021
автор: Ки Ба 1