* * *

Життя  хтось  не  прожив,  а  пролетів.
І  навіть  не  відчув  на  крилах  лету.
І  тільки  спів,  цей  солов’їний  спів
такий  п’янкий  для  кожного  поета.

У  жи́та  шумі  таїна  буття.
Ви  чули  до  схід  сонця,  як  у  полі
вітають  ранок  наливні  жита́
і  легковій  гуляє  на  роздоллі...

Іду  до  Батьківщини  вівтаря,
несу  у  серці  виплекану  ружу.
Де  пестить  роси  зніжена  зоря,
там  золотом  не  виміряти  душу.
19.06.21р.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928523
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2021
автор: Микола Соболь