[b]Ну, нарешті...
Чи, може, приснилось?
Ні, це правда -
і я у небі!
Парашут дав мені крила,
А хмарина манила до себе.
Ну, нарешті...
Збулася мрія:
Ні людей,
Ні землі не треба...
Забуваю про все на світі...
Море - килим...
А я - у небі...
Ну, нарешті...
Де горизонти?
Небо з морем
В однім тандемі...
І падіння вільне...І дотик
хвипі ніжний-І різко вгору...
І знову незриме небо...
Ну, нарешті...
Такі простори...
Заблукали думки від щастя.
Голубінь зі шляхами долі -
Мрій клубочок мій
Розмотався...[color="#4000ff"][/color][/b]
Знайшла вірш про свою мрію
…Зрозумій себе
[b]День метеликом вдалеч з руки...
Справи, змовившись, чуть "попустили".
День сміявся:" Змінив я роки,
Щось змінив я, не тільки ж цифри?"
Потепліло на серці враз,
Завесніли тумани спогадів...
А в думках промайнуло: ага...
З парашутом хотілось би спробувати...[color="#ff00e6"][/color][/b]
ID: 652536
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 18.03.2016 17:23:13
© дата внесення змiн: 19.03.2016 10:08:21
автор: zazemlena
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928581
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2021
автор: zazemlena