Бліда млявість окутає ранок
І впаде туманом до ніг,
Наче треба росу на сніданок
Розтопити в чашці, мов сніг.
Бліда млявість окутає тіло
І туман не туди заведе.
Як же осінь працює вміло,
Прикрашаючи пору в сумне.
Бліда млявість окутає місяць,
Може, два, а то й три.
Усе частіше сирістю місять
Тихий день брудні кольори.
Бліда млявість з морозами зникне
І настануть холодні часи.
Хтось за ниточку з інієм смикне
І одягнуться в біле ліси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928618
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2021
автор: Андрій Лагута