Ну здрастуй ліс! Я знов прийшла до тебе,
Стежиною мене ти вів у глиб.
Між крон дерев виднілось в хмарах небо,
В опавшім листі заховався гриб.
Художниця для тебе постаралась,
Прибрала в золотаві кольори.
Вона до свята гарно готувалась,
Листочки рясно сипала згори.
Я так люблю обнятися з тобою,
Блукати і вдихати радість дня.
Хто милувавсь природою такою,
Для того ліс у серці, мов сім'я.
Ось дуб розлогий жолуді дарує,
Калини нахиляється гілля.
Ліс у повітрі кожен шелест чує
І відчуває дихання земля.
Чиїсь сліди лишились на стежині,
Хтось мабуть дуже, дуже поспішав.
Вони належать лісовій тварині,
Яку мій ліс від хижака ховав.
А ось красуня у зеленій сукні,
Колючі гілочки торкають враз.
Які ж ці дні з тобою незабутні!
Та швидко так чомусь спливає час.
Прощатись нам уже пора з тобою,
Всеж обіцяю, знову я прийти.
В зимову тишу, поведем розмову,
Мені розкажеш про пригоди ти...
Автор Тетяна Горобець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928784
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2021
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)