Мело, мело по всій землі,
Метіль накрила.
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла.
Як влітку зграї мошкари
Летять на світло,
З небес летів лапатий сніг
До теплих вікон.
І малював мороз на склі
Кружки та стріли.
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла.
Там на осяяну стіну
Лягали тіні,
Мов перехрестя ніг та рук
І доль сплетіння
І падали два чобітки
З ніг на підлогу,
І воском плакали свічки
На сукню довгу
Все загубилось у пурзі
Білій та сивій.
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла.
На свічку дуло із вікна,
І жар спокуси
Як наче ангел два крила
Тримав у русі
Весь місяць в лютому мело,
Мело-крутило
А десь далеко за вікном
Свіча горіла..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929083
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2021
автор: Михайло Петрів