Бува ж таке,зустрілись випадково,
колись вони навчались в одній школі,
вона молодша на три роки.
він по життю попереду в три кроки.
Усю розмову посмішка приємна,
було у тому щось таке таємне,
і вся вона як сонечко світилась,
неначе щастя поруч примостилось.
Десять хвилин, закінчилась розмова,
про школу,друзів,дитинство кольорове,
не все сказали зупинка розлучила,
"Щасливим будь" і він:"Бувай щаслива".
В кінці всміхнулася прощально,
та тільки очі глянули печально.
Руку подала і затримала на мить,
тепер у нього правиця горить.
От тільки хвилька і душа зімліла,
чимось незвичним,добрим захворіла,
а за спиною виростають крила
і думка вслід автобусу летіла.
Може вона в житті недолюбила,
і давно ласка не торкалась тіла,
та щось було у погляді жіночім,
чомусь неспокій серце його точить.
Якось забудеться і мріям дати спокій,
та тільки пам"ять повертає всоте,
в салон автобусу де очі,руки,
випадок.зустріч.розмова і розлука.
Тепер пригода серце його крає,
а може я туману напускаю.
Так швидко все,її адреса невідома.
а ще немає позивних до телефону.
Можливо то кохання Божа іскра,
хоч і пора для цього пізня,
чому ж так сильно в грудях калатає,
і весело єство у снах літає.
Буде продовження не знаю,
я чужих думок не читаю,
але таке в житті буває.
душа незнамо,чого співає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929124
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2021
автор: Не Тарас