пішов не залишаючи слідів,
розтанувши в задимлених туманах_
останнє коло на цвілій воді,
роздерта пазуром зашерхла чорна рана_
>
у землю погляд / руки догори_
об’єм хитають молитовні хвилі_
не викривлять вони умови гри_
це павутиння на єпитрахілі_
>
фантомна посмішка на скривлених вустах,
бринять як струни промені холодні_
чи викаже тепер тотемний птах
як подолати забуття безодню_
>
коли й навіщо випірне з пітьми...
чиє тавро ятрітиме на лобі_
які рої затягнуть в своє “МИ”
з ким завібрує в щасті та жалобі_
>
протерте дзеркало вкриває слів зола_
важке ніщо не лусне ледь від гніту_
обійми тіні / хрест добра і зла,
статист вертає на стару орбіту_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929139
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2021
автор: Ки Ба 1