Десять тисяч сонць*
Зібралося в росинці.
Сліпить очі блиск.
Осінній вітер
Зірвав з берізки одіж.
Сором же який…
Вітрець жартівник
Водиці ледь торкнувся.
Хмуриться ставок.
Безпечно грає
В небі кольорами
Веселка юна.
Дитинства безтурботність,
На жаль, минає швидко.
Промінь місячний
До кімнати крізь вікно
Пробивається.
Печальну повість
Дудук оповідає.
Туман ув очах.
Туман осінній
З вершин кавказьких сходить.
Сумує дудук.
Крізь безсонну ніч
Знайомий голос чую.
Погляд синіх віч.
Немов лляне волосся…
Лілій свіжий аромат …
Заходиш до кімнати.
Заходить сонце.
Вітрець легенький з моря
Ледь-ледь повіва.
Холодний вечір.
Біля вогню погрітись
Хочеться в цю мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929189
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2021
автор: Едельвейс137